|
В этот день родились
| |
| Нелли | Дата: Пятница, 31.10.2014, 10:57 | Сообщение # 31 |
 Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 5383
Статус: Offline
| 31 октября 1922 года родился великий советский актёр театра и кино —
АНАТОЛИЙ ПАПАНОВ
Помним!
 
|
| |
| |
| Нелли | Дата: Среда, 05.11.2014, 10:11 | Сообщение # 32 |
|
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 5383
Статус: Offline
| 5 ноября 1913 года родилась знаменитая английская актриса, обладательница двух Оскаров —
ВИВЬЕН ЛИ
Вивьен Ли родилась в индийском городе Дарджилинг, в семье английского офицера. В 1920 году Вивьен отправили в монастырь Священного Сердца в Англии. Но уже тогда девочка мечтала об актерском будущем. В 1932 году, вернувшись из Европы в Англию, она поступила в Королевскую академию драматического искусства.
В 1935 году актриса дебютирует в кино с маленькой ролью в картине «Дела идут на лад», играет в спектакле «Маска добродетели» и берет псевдоним Вивьен Ли. На съемках ленты «Пламя над Англией» у Вивьен начинается роман с будущим вторым мужем Лоуренсом Оливье. В 1938 году на экраны выходит фильм «Унесенные ветром», который принес актрисе за роль Скарлет О’Хара всемирную известность и «Оскара». Вторую статуэтку «Оскара» Вивьен Ли получила в 1951 году за роль Бланш Дюбуа в ленте «Трамвай "Желание"». Актриса играла самые разнообразные роли от южных красавиц до египетских цариц. В ее фильмографии значатся такие ленты, как «Леди Гамильтон», «Цезарь и Клеопатра», «Мост Ватерлоо», «Анна Каренина» и другие.
Но счастье редко бывает вечным... Вивьен заболела туберкулезом легких. Когда туберкулез захватил оба легких и положение стало критическим, она отказалась лечь в больницу. А через полтора месяца её не стало.
Вивьен Ли умерла 7 июля 1967 года в Лондоне
В рубрике "Кино" выставлен фильм с Вивьен Ли "Унесенные ветром"
|
| |
| |
| Нелли | Дата: Воскресенье, 25.01.2015, 11:44 | Сообщение # 33 |
|
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 5383
Статус: Offline
| 
23 декабря Родился Михаи́л Григо́рьевич Водяно́й (наст. фамилия — Вассерман; 1924—1987) — артист оперетты, театральный режиссёр, актёр кино, певец.
Народный артист СССР (1976)
Вопреки одной из популярных одесских легенд Водяной не был коренным одесситом. Он родился в Харькове 23 декабря 1924 года, был вторым ребёнком в обеспеченной еврейской семье начальника по снабжению и домохозяйки.
В 1938 году семья переезжает в Кисловодск. В 1941 году Михаил поступил сразу на 2-й курс актёрского факультета Ленинградского театрального института, где проучился до 1943 года. Во время войны институт был эвакуирован в Томск.
Актёр Пятигорского театра (1943—1945), Львовского театра музыкальной комедии (1947—1953), который позже переехал в Одессу и стал Одесским (с 1954) театром музыкальной комедии. В 1952 женился на актрисе Маргарите Дёминой, с которой прожил 35 лет. Они вместе исполняли ведущие партии в спектаклях, вместе гастролировали с концертными программами. В 1972 году избран председателем правления Одесского межобластного отделения Украинского театрального общества.
В 1976 году Михаил Водяной стал первым артистом оперетты, получившим звание народного артиста СССР.
В 1979—1983 — одновременно художественный руководитель и директор Одесского театра музыкальной комедии. Благодаря энергии и авторитету Михаила Водяного в Одессе было построено современное здание театра, куда и переехала оперетта (ул. Пантелеймоновская, 3). По инициативе Михаила Григорьевича в Одессе появилась улица Утёсова. В 1979-м Михаил Водяной стал художественным руководителем и директором театра Музкомедии, сменив известного режиссёра Матвея Ошеровского. В 1986 году в театре, в местной прессе, а затем и в «Литературной газете» развернулась травля артиста. Здоровье Водяного было сильно подорвано: артист пережил три инфаркта. 11 сентября 1987 года Михаил Водяной умер. Скончался от сердечного приступа в возрасте 62 лет. Похоронен в Одессе, на Втором Христианском кладбище. При участии вдовы Михаила Григорьевича, народной артистки Украины Маргариты Дёминой, артисту воздвигнут необычный памятник. По воспоминаниям примы Одесской музкомедии, народной артистки Украины Людмилы Сатосовой, «смерть этого жизнерадостного человека стала настоящей трагедией для всей страны. Плакали все — от мала до велика… Овдовевшая Мара тяжело перенесла эту утрату, и опереться ей было, в общем-то, не на кого: детей у них с Мишей не было».
|
| |
| |
| Нелли | Дата: Воскресенье, 25.01.2015, 11:48 | Сообщение # 34 |
|
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 5383
Статус: Offline
| 25 января - Родился Владимир Высоцкий ( 25 января 1938 — 25 июля 1980 ) - советский поэт, композитор и исполнитель, актер, символ эпохи 1970-х.
http://cs623121.vk.me/v623121516/1c2e4/1UZoVIBeC50.jpg
|
| |
| |
| Нелли | Дата: Четверг, 05.03.2015, 10:54 | Сообщение # 35 |
|
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 5383
Статус: Offline
| Сегодня день рождения Поля Мориа (Paul Mauriat)
(04.03.1925г - 03.11.2006г)
Музыка души.
|
| |
| |
| Edellweiss | Дата: Суббота, 01.08.2015, 11:14 | Сообщение # 36 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 18665
Статус: Offline
| Герман Мелвилл - американский писатель.
Родился 1 августа 1819 года в Нью-Йорке. После окончания школы он работал в банке, на ферме, на меховой фабрике, учителем в школе.
В 1839 году он устроился на корабль «Святой Лаврентий», который ходил между Нью-Йорком и Ливерпулем, а через некоторое время — на китобойное судно; жил в долине людоедов Тайпи, бывал на Гавайях. Путешествия стали для Мелвилла привычным делом.
В Америку Герман вернулся в 1844 году. Свои приключения он описал в книгах «Тайпи», «Ому», «Белый бушлат» и других.
В 1847 году Мелвилл женился и вместе с семьей он поселился на ферме недалеко от Питсфилда с намерением начать жизнь свободного фермера. Здесь он продолжил заниматься творчеством, и в 1851 году вышел из печати его самый знаменитый роман «Моби Дик», рассказывающий о захватывающей погоне за белым китом, олицетворяющая титаническую борьбу Добра и Зла.
Это произведение наполнено зарисовками из жизни китобоев, красочными описаниями океана и его обитателей, психологическими моментами и характеристиками. Роман представляет собой сочетание приключений, мелодрамы и философии.
В 1856-1857 годах Мелвилл ездил по Европе и Святой Земле, после чего читал лекции о скульптуре, путешествиях и Южных морях. В 1860 году он совершил кругосветное плавание – свое последнее морское плавание.
В 1863 году он вернулся в Нью-Йорк, продолжил писать прозу и стихи, среди которых известность получили сборники стихов «Батальные сцены, или Война с разных точек зрения», «Джон Марр и другие матросы» и роман «Билли Бадд, фор-марсовый матрос».
Герман Мелвилл умер в Нью-Йорке 28 сентября 1891 года.
|
| |
| |
| Edellweiss | Дата: Четверг, 25.02.2016, 09:11 | Сообщение # 37 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 18665
Статус: Offline
| 1871 — Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка), народилася у Новоград-Волинському, українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Автор численних віршів, драм «Камінний господар», «Лісова пісня»…
Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. (Леся Українка)
Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною».
З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.
Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».
Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок».
Батько, Петро Антонович Косач — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис.
Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 — весна 1879), Луцьку, в селі Колодяжному, що під Ковелем.
У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім'ї і це домашнє ім'я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював із Іваном Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, і допомагав їй як літературний критик і фольклорист.
У березні 1879 заарештовано Олену Антонівну Косач, тітку Лесі, за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна; пізніше її вислано в Олонецьку губернію, а 1881 р. заслано до Сибіру на 5 років (м. Ялуторовськ Тюменської обл., а потім у м. Тюмень)
Дізнавшись про це, Леся в кінці 1879 або на початку 1880 року написала свою першу поезію — «Надія».
Влітку 1880 р. Олександра Антонівна Косач-Шимановська, тітка Лесі, з двома синами переїздить до Луцька, мешкає в родині Косачів. Причиною переїзду став арешт і заслання до Сибіру її чоловіка Бориса Шимановського.
«Тітка Саша» — перша Лесина вчителька музики. До неї Леся зберігала все життя почуття великої вдячності. 6(18) січня під час святкування Водохреща Леся дуже застудилася, що надалі призвело до тяжкої хвороби.
Цього ж року О. П. Косач повезла Михайла, Лесю, Ольгу до Києва для навчання під керівництвом приватних вчителів. Михайло й Леся почали вчитись за програмою чоловічої гімназії, там Леся бере уроки гри на фортепіано у дружини М. Лисенка — Ольги Олександрівни О'Коннор. На початку травня 1882 року Косачі переїздять в село Колодяжне, що відтоді стало їхнім постійним місцем проживання.
Влітку 1883 року Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор Олександр Рінек прооперував їй ліву руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом.
У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров'я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.
Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п'ятистоповий ямб тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. На переломі 19 — 20 ст., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.
Її твори видавалися багато разів. Науково об'єктивнішими є видання «Книгоспілки» (у 7 тт. 1923 — 25 і в 12 тт. 1927 — 30) з фаховими передмовами М.Зерова, Б.Якубського, М.Драй-Хмари, П.Руліна, Є.Ненадкевича, О.Білецького й інших. Усі пізніші видання мають умисні цензурні пропуски: у 5 тт. (1951 — 56), у 10 тт. (1963 — 65) і в 12 тт. (1975 — 79). Цінне багатим біографічним і епістолярним матеріалом видання О. Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчості»
Їй присвячено художній фільм М. Мащенка «Іду до тебе» (1972) за сценарієм І. Драча, науково-популярні картини «Леся Українка» (1957), «Леся Українка» (1969), документальну стрічку «Леся Українка» (1971). Найвідоміші екранізації її творів — «Лісова пісня» (1961) В. Івченка та «Лісова пісня. Мавка» (1980) Ю. Іллєнка, «Спокуса Дон Жуана» (1985) В. Левіна, телевізійна вистава «Оргія» (1991).
|
| |
| |
|
